Після конференції "Творці Історії" прийшло нове натхнення для старого покликання. Для мене найскладніше завжди було збирати команду для служіння в дитячих будинках і селах. Коли на конференція ми розглядали питання духовних дарів, прийшло розуміння відповідальності, що це дано нам Богом з особливою довірою. Хоч в мене є досвід в служінні душоопікунства на телефоні довіри, лідерство та вчительство для мене завжди було найскладнішим. Я завжди знала, що маю покликання до місіонерства, але часто була не достатньо сміливою для багатьох подорожей, які Бог клав на серце. На конференції, коли ми писали лист до себе, я пообіцяла Богові, що я повернусь до служіння дітям-сиротам, але я очікую що сам Бог допоможе мені зібрати команду із зрілими служителями, які горять цим покликанням. Я знаю, що це завеликий подарунок отримати вже готових людей, але це може бути тільки по благодаті. Також в своєму листі я попросила Бога, якщо на це є Його воля, щоб я зустріла партнера, який буде горіти місіонерськими поїздками і буде трохи сміливіший в цьому ніж я. Через кілька місяців я почала служіння в школі-інтернат. Це були чудові кулінарні майстер-класи. В цьому інтернаті якраз побудували кухню і потрібні були волонтери щоб вчити дітей готувати. З мого минулого дуже подібного досвіду я знаю, що це гарне служіння, хоч і не дешеве. Задача була не тільки показати дітям цікаві страви, але і ефективно спілкуватись з ними на важливі теми. Раніше в цьому інтернаті я проводила благодійні акції по розпису стін. Це теж було хороше служіння, але орієнтовано на іншу аудиторію. Головна задача в той час була зібрати як можна більше волонтерів та показати їм Божу любов в дії. Більшість волонтерів були невіруючими. Зараз потрібні були досвідченні, зрілі в Христі люди. З першого дня служіння до мене приєднались 3 дівчини, які краще за мене в роботі з дітьми і в молитві за них. Моя задача була домовлятись з адміністрацією інтернату та мотивувати команду робити додаткові зібрання для молитви та планування. Також я хотіла їх підштовхнути виконувати те, що Бог поклав їм на серце. Особливо ми молились, щоб до команди приєднались чоловіки, тому що багато хлопців в інтернаті, потребують бачити приклад. Це служіння  почалось через 3 місяці після конференції, тривало 6 місяців. Ми використали цей кулінарний курс щоб зав'язати дружні відносини з дітьми, деяких дітей запрошували додому та до церкви. З хлопцями ми спілкувались про лідерство, з дівчатами про їх цінність. Після Зимових канікул ми прирвали нашу діяльність, бо мені довелось одружитись. Я також була не достатньо сміливою для такого служіння, як шлюб, тому готова була грати роль сильної та незалежної жінки. Або якщо є на це Божа воля, то нехай мій чоловік буде місіонером, який має дар лідерства та вчительства і любить готувати. Зима 2017 року була найскладнішою в моєму житті. Служіння та відносини потребували іншого етапу, водночас. 9 Грудня я вирішила, що покину служіння та відносини, а ще перекваліфікуюсь на дизайнера, бо картини – це було старе бачення, більше для служіння ніж для роботи і мої фінанси довгий час знаходились на рівні боргів. Перед цим, я попросила кількох друзів помолитись за цю ситуацію. В цей момент мені хотілось просто зникнути і не бути нікому нічим зобов’язаною. Коли я в той вечір пішла в церкву на молитовне зустріч, а перед цим на зустріч з духовним наставником, я знайшла лист в поштовому ящику, який я написала собі на конференції «Творці Історії». Через кілька годин з’явилась основа під ногами, надія, фінанси, щоб заплатити комунальні послуги. А головне прийшло розуміння Божого замислу, який я сама собі прописала, за побудженням Святого Духа. Коли я була в різних селах і мала довгі поїздки, я думала, що зможу бути щасливою тільки продовжуючи цю роботу, але це також і розбивало мою рівноваго на маленькі шматочки. Інколи я зіштовхувалась з дітьми і молилась щоб їх всиновити, інколи просто не могла встати з ліжка через сумні історії близьких мені дітей. З таким ритмом життя я розуміла, що побудувати відносини та створити сім’ю буде дуже важко. Але Божа воля досконала і від Нього приходять бажання та дії в житті вірних і слабких людей. Мій чоловік американець, який служив в багатьох країнах, здебільшого в Азії, з дітьми з секс-індустрії. В Україну він приїхав, щоб поширювати Євангелію через мистецтво. Перше, що він почав робити - це шукати партнерів, які зацікавленні робити арт-проекти. Коли я організовували розписи стін в різних дитячих будинках та лікарнях, люди збоку бачили мій фінансовий тягар та хотіли для мене чоловіка бізнесмена. Але я знала що це має бути хтось з баченням від Бога, який може чути Його голос і не боятись йти туди, де є темрява.